Постанова Верховного Суду від
За своєю суттю прощений кредитний борг є додатковим благом особи лише у разі відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин, взятих на себе взаємними зобов`язаннями.
Поняття «прощення боргу», як воно вжито у статті 605 ЦК України, не тотожне поняттю «списання безнадійної заборгованості». Списання банком безнадійної заборгованості боржника є категорією бухгалтерського обліку та не звільняє боржника від зобов`язання. Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, оскільки банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
Зазначених правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 29 травня 2018 року у справі № 921/165/16-г/7, від 18 червня 2019 року у справі № 902/1156/15, від 04 вересня 2019 року у справі № 466/3581/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 405/9058/19, від 01 червня 2022 року у справі № 438/350/17, від 29 червня 2022 року у справі № 0907/2-5003/2011.
Отже, списання заборгованості не є автоматично прощенням боргу. Це різні поняття, що мають різні правові та облікові наслідки.
Списання заборгованості (Write-off) є внутрішньою бухгалтерською процедурою кредитора, коли він визнає, що стягнення боргу є малоймовірним або неможливим (наприклад, минув термін позовної давності, або у боржника відсутнє майно). Незважаючи на списання з балансу кредитора, юридичне зобов`язання боржника сплатити борг не зникає. Кредитор все ще має право вимагати його погашення, наприклад, через суд (якщо не минула позовна давність).
Документами бухгалтерського характеру, що підтверджують облікове списання заборгованості, є, зокрема, акт інвентаризації дебіторської заборгованості, акт (довідка) про списання заборгованості, наказ (розпорядження) керівника про списання заборгованості, бухгалтерська довідка (меморіальний ордер) та відповідні записи у бухгалтерських регістрах і фінансовій звітності тощо. Таке списання не є прощенням боргу в розумінні статті 605 ЦК України, якщо кредитор не виявив волі відмовитися від права вимоги перед боржником.
Натомість прощення боргу (Debt Forgiveness / Waiver) - це добровільна, свідома дія кредитора, спрямована на повне або часткове анулювання (припинення) зобов`язання боржника, яка зазвичай оформлюється шляхом укладення відповідного договору або надсилання кредитором боржнику повідомлення про прощення боргу, і боржник має бути поінформований про це. Після прощення боргу юридичне зобов`язання боржника повністю припиняється, і кредитор втрачає право вимагати його сплати. Для боржника сума прощеного боргу зазвичай вважається доходом і може оподатковуватися.
Отже, хоча обидва терміни пов`язані з нездатністю або небажанням кредитора отримати кошти, лише прощення боргу означає його остаточне анулювання для боржника. Якщо кредитор списав (простив) заборгованість, то згідно зі статтями 598, 605 ЦК України відповідне зобов`язання вважається припиненим, а кредитор втрачає право вимоги в цій частині та не може надалі звертатися до суду про її стягнення. Разом із тим, якщо списання мало лише бухгалтерський (обліковий) характер без волевиявлення на прощення боргу, зобов`язання не припиняється, і кредитор зберігає право на звернення до суду.
Однак, дійшовши висновку про припинення зобов`язання відповідача перед позивачем у зв`язку зі списанням заборгованості, апеляційний суд не дослідив документи, які підтверджують його здійснення, та належним чином не з`ясував правову природу такого списання, зокрема, чи мало місце реальне прощення боргу (відмова від права вимоги) у розумінні статті 605 ЦК України, чи йшлося лише про облікове (бухгалтерське) списання, яке не припиняє цивільно-правового зобов`язання.