ІРИНА ПЕДЬ

Розвиток економічної експертизи – надзвичайно тернистий шлях. Практично кожен новий напрямок досліджень, потреба у якому виникає в судових процесах, викликає шалений супротив консервативно налаштованих експертів та експертних установ, переважно через небажання братися за складні експертні завдання або визнавати недостатність наявних знань для їх виконання. Так, десь у 2014-2015 роках така консервативна частина експертної спільноти успішно загнала у глухий кут суди, правоохоронні органи, адвокатів оголошенням бойкоту експертизам з питань підтвердження розміру матеріальних збитків. Авторитетні експерти і експертні установи наполягали: будь-яке згадування терміну «збитки» у відповідях експерта є вирішенням питання права. Відтак, дослідження документальної обґрунтованості розміру збитків не відноситься до компетенції судових експертів та завдань судово-економічної експертизи. Стійкість цих переконань роками була непорушною, незважаючи на очевидну абсурдність. Особливо діставалося зам

Європейська комісія з ефективності правосуддя (European Commission for the Efficiency of Justice – CEPEJ) у 2014 році випустила «Звіт про європейські судові системи: ефективність та якість правосуддя». Розділ 15 "Судові експерти" ("Judicial experts") звіту присвячено порівняльному аналізу підходів до експертного забезпечення правосуддя у країнах – членах Ради Європи.  Хоча за результатами аналізу була встановлена відсутність певного сформованого консенсусу чи єдиного європейського стандарту щодо процесуального статусу судового експерта, за результатами дослідження CEPEJ змогла виокремити три типи судових експертів, присутніх у європейських системах правосуддя: технічні експерти ( technical experts), що залучаються суддями у разі необхідності застосування наукових та технічних знань для вирішення питань щодо встановлення фактичних обставин справи (у розумінні українського процесуального законодавства – експерти, призначені судом); можливість їх залучення передбачена