Постанова Верховного Суду від 03.10.2025, справа № 640/13380/20
https://reyestr.court.gov.ua/Review/130987576
8. Тобто, ефективною ставкою дисконтування відповідач уважає облікову ставку НБУ.
49. Водночас, виходячи зі змісту положень пункту Б5.1.1. МСФЗ-9, справедлива вартість довгострокової позики визначається шляхом використання ринкової ставки відсотка для подібного інструмента (з точки зору валюти, строку, типу ставки відсотка й інших чинників) із аналогічним кредитним рейтингом.
50. Тому, зважаючи на умови отриманого позивачем кредиту (з урахуванням валюти, строку та відсоткової ставки), для встановлення ринкової ставки щодо подібного фінансового інструмента треба використовувати показники, які враховують зазначені чинники.
51. Облікова ставка НБУ не враховує ці чинники з огляду на те, що відповідно до пункту 2 Положення про процентну політику НБУ, затвердженого Постановою Правління НБУ від 21.04.2016 № 277 (далі - Положення № 277), процентна політика НБУ - регулювання НБУ попиту та пропозиції на грошові кошти через зміну процентних ставок за своїми операціями з метою впливу на процентні ставки суб`єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій.
52. Згідно з пунктами 16 та 17 Положення № 277 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) операційна мета процентної політики НБУ полягає в утриманні Українського індексу міжбанківських ставок для кредитів та депозитів овернайт у національній грошовій одиниці на рівні, близькому до рівня облікової ставки, у межах коридору процентних ставок за інструментами постійного доступу.
53. Український індекс міжбанківських ставок - розрахункове значення вартості гривневих грошових ресурсів на міжбанківському ринку України. Кредит овернайт (кредит до наступного дня) є операцією з рефінансування банків, що здійснюється НБУ (пункт 18 Постанови НБУ від 17.09.2015 № 615).
54. Таким чином, облікова ставка НБУ стосується: значення вартості гривневих грошових ресурсів на міжбанківському ринку; для кредитів до наступного дня та кредитів, які надаються НБУ іншим банкам.
55. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що враховуючи положення пункту Б5.1.1. МСФЗ-9, облікова ставка НБУ не може вважатися ринковою ставкою відсотка для аналогічного до фінансового інструменту за Кредитним договором.
56. Суди зазначили, що відповідач жодним чином не обґрунтував, з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, правомірності застосування ним зазначеної в акті перевірки формули дисконтування фінансових зобов`язань.
57. У судовому рішенні суду першої інстанції зазначено, що на пропозицію суду вказати норми Закону чи підзаконного нормативно-правового акту, де передбачено застосування наведеної відповідачем формули, представник відповідача послався на Лист Державної фіскальної служби України від 18.06.2018 № 18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості». Саме у зазначеному листі наводиться застосована відповідачем формула розрахунку теперішньої вартості.
58. Спростовуючи такі доводи відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що така формула не закріплена у жодному нормативно-правовому акті, а лист Державної фіскальної служби України не є нормативно-правовим актом, а тому не має обов`язкового характеру. Відтак, застосування відповідачем вказаної формули та використання при визначенні теперішньої вартості фінансового зобов`язання (дисконтування) облікової ставки НБУ не ґрунтуються на нормах МСФЗ, МСБО та ПК України, а тому є протиправним.
59. Верховний Суд щодо здійснення дисконтування при відповідності кредитної ставки ринковій ставці уважає за необхідне зазначити, що у разі отримання кредитів та позик на ринкових умовах, дисконтування від отримання кредиту та позики втрачає будь-який сенс, оскільки нараховані відсотки нівелюють будь-які економічні вигоди.
60. Так, у випадку з операцією позивача на підставі кредитного договору процентна ставка за користування позикою становила 5%.
61. У цій справі ринкова ставка не була досліджена відповідачем, а також судами попередніх інстанцій.
62. Податковий орган у касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду у справі №620/5624/22, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень
63. З цього приводу колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що у вказаній справі обліковою політикою платника податків (Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ТОВ «Елеватор Агро», затвердженим наказом №32/2 від 06.03.2020) було передбачено, що операції з отримання кредиту в іноземній валюті повинні відображатися в гривнях шляхом конвертації суми в іноземній валюті за курсом НБУ на дату отримання кредиту.
64. У додаткових поясненнях під час касаційного перегляду позивач також звернув увагу, що у справі №620/5624/22 податковий орган у результаті дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості визначив дохід за один конкретний звітний період, у якому відбулось отримання відповідного кредиту - в червні 2021 року. Натомість, у справі, в рамках якої подаються ці пояснення, відповідач визначив дохід і зменшив від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по одній і тій же операції тричі: в 2016, 2017, 2018 звітних періодах.
65. У додаткових поясненнях податковий орган звертає увагу, що позивач погодився з мотивувальною частиною рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині обов`язку дисконтування отриманого кредиту та відсотків, оскільки, мотивувальну частину рішення суду І інстанції оскаржував до апеляційного суду з мотивів незгоди здійснювати дисконтування, а мотивувальну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо обов`язку позивача здійснювати дисконтування отриманого кредиту та відсотків, - залишила без змін, до суду касаційної інстанції не оскаржував.
66. Відповідач зазначає, що його позиція полягає в необхідності здійснення підприємством дисконтування фінансового зобов`язання за Кредитним договором, оскільки, таке довгострокове зобов`язання здійснене від отриманого кредиту не на ринкових умовах та суттєво відрізнялося від середньостатистичної відсоткової ставки наданого кредиту по аналогічних активах.
67. Під час касаційного розгляду справи позивач звертає увагу, що відповідно до наданих до матеріалів справи листів Національного банку України №31-00005/25539 від 28.05.2020, №31-0005/21943 від 05.05.2020 та №31- 0005/25540 від 28.05.2020 максимальна ринкова ставка за довгостроковими кредитами в євро від нерезидентів, залучених реальним сектором української економіки в першому кварталі 2017 року становила 11%. Таким чином, жоден реальний бізнес в Україні не отримав довгострокового кредиту в євро станом на перший квартал 2017 (31.03.2017 - дата укладення позивачем додаткової угоди про збільшення кредитного ліміту, валюти та строку погашення) за ставкою понад 11%, а застосована відповідачем облікова ставка НБУ для національних банківських операцій в гривні в розмірі 14,5% значно перевищує реальні ринкові показники, не використовувалась за аналогічних операцій та не може вважатись ринковою ставкою для цілей дисконтування довгострокової кредитної заборгованості позивача.
68. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на висновки, висловленні у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/16539/20:
«Важливою обставиною у даній справі є також неврахування податковим органом, що договори позики передбачали сплату процентів (10%-12%) за користування позикою. Відповідачем під час перевірки взагалі не досліджувалось питання чи відповідає ринковій договірна ставка процента. Разом з тим, у разі якщо договірна ставка відповідає ринковій, то теперішня вартість заборгованості дорівнює номінальній. В такому випадку дисконт за рахунок ринкових відсотків дорівнює нулю».
69. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №826/16321/18 суд дійшов такого висновку:
«Однак, здійснений розрахунок не є тотожним розрахунку дисконтування заборгованості, який передбачає приведення вартості майбутніх платежів до значення на теперішній момент, незважаючи на те, що відсоток, передбачений договором за користування позикою, несуттєво відрізняється від рівня застосованих відповідачем при розрахунку ставок довгострокових запозичень, що може свідчити про несуттєву різницю між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання, - наведена обставина потребує встановлення та має істотне значення для вирішення справи.
В контексті наведених обставин, колегія суддів зауважує, що на кожну звітну дату теперішня вартість фінансових зобов`язань може змінюватися за рахунок плину часу, а також, можливо, за рахунок зміни ринкових ставок. Зміна теперішньої вартості за рахунок плину часу визначається шляхом рівномірної амортизації теперішньої вартості зобов`язання. Після визначення сум амортизації здійснюється додаткове коригування оцінки довгострокових зобов`язань до нової теперішньої вартості, яка визначається з урахуванням нових ринкових умов, якщо вони суттєво змінилися».
70. Між цим, позивач зазначає, що відповідач у касаційній скарзі та додаткових поясненнях стверджує про необхідність здійснення амортизації дисконту на кожну дату балансу, однак амортизація збільшує витрати, а не доходи платників податків.
71. За позицією позивача податковий орган під час оцінки справедливої вартості позивача не врахував витрати на амортизацію дисконту, хоча така амортизація передбачена п.4.2.1 МСФЗ-9 «Фінансові інструменти».
72. Ураховуючи наведені обставини та доводи сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що суди не встановив усіх фактичних обставин справи та не дослідив відповідні докази, у урахуванням доводів стрін, які мають значення для правильного вирішення спору.
73. У свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові. Тож Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.
74. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.
75. Принагідно Верховний Суд зауважує, що аналіз коректності проведеного відповідачем розрахунку дисконтування зобов`язань за позикою може потребувати спеціальних знань.
76. У матеріалах справи міститься висновок експерта, проте як установлено судами попередніх інстанцій експерт не досліджував діапазон відсоткових ставок за аналогічними кредитами у відповідний період та не вказав про відповідність відсоткової ставки за Кредитним договором позивача ринковим умовам, а лише обмежився цитуванням змісту вказаних вище листів. При цьому, висновок експерта не містить аналізу інших критеріїв Кредитного договору на предмет відповідності його ринковим умовам.
77. Ураховуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо цього спірного питання, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки безпосередньо впливають на підтвердження чи спростування висновкам податкового органу про протиправність не відображення ТОВ «Флекстронікс» у складі інших фінансових доходів операцій з дисконтування отриманого кредиту та відсотків, що призвело до заниження іншого фінансового доходу на загальну суму 715 267 142 грн.