Постанова Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 806/1899/18
https://reyestr.court.gov.ua/Review/119972283
Згідно зі статтею 1 Закону України від 14.01.2000 №1393-XIV «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» до неякісної та небезпечної продукції відноситься, зокрема: продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився; продукція, яка не відповідає обов`язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров`я людини, майна і довкілля.
Відповідно ж до статті 5 цього Закону неякісна та небезпечна продукція підлягає обов`язковому вилученню з обігу. Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Тобто, товарно-матеріальні цінності зі строком використання (придатності), що сплив, вважаються зіпсованими та такі продовольчі товари у бухгалтерському обліку не можуть визнаватися активами, адже їх використання (продаж) заборонено законодавством.
Оцінка запасів на дату балансу розкрита у П(С)БО 9, згідно з яким запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісної вартості або чистої вартості реалізації.
Якщо на дату балансу ціна товарів знизилась або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісну очікувану економічну вигоду, то такі товари відповідно до пункту 25 цього Положення (стандарту) відображаються за чистою вартістю реалізації, яка згідно з пунктом 26 П(С)БО 9 визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що бракує) запасів списуються на витрати звітного періоду.
Крім того, за змістом Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2, нестачі та втрати запасів в межах встановлених норм природного убутку під час зберігання, а також нестачі та втрати запасів понад норми природного убутку визнаються витратами звітного періоду з відображенням їх фактичної собівартості (з урахуванням транспортно-заготівельних витрат) за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Якщо на підприємстві облік запасів ведеться за цінами продажу, то списанню підлягає також відповідна сума торговельної націнки, що за розрахунком відноситься до вартості запасів, що виявилися у нестачі або зіпсовані.
Одночасно суми нестач і втрат від псування запасів понад норми природного убутку до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».
Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати запасів понад норми природного убутку, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості та іншого операційного доходу і розрахунків з бюджетом (на різницю між сумою, що має бути відшкодована винним, і фактичною собівартістю нестачі і втрат від псування запасів) одночасно зі списанням сум, що відображені на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Сума відшкодування визначається згідно із законодавством.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що витрати, відображені в бухгалтерському обліку у зв`язку зі списанням зіпсованої продукції, будуть ураховані при визначенні фінансового результату, який є об`єктом обкладення податком на прибуток. При цьому, як вірно зауважили суди попередніх інстанцій, нормами ПК України не передбачено якихось спеціальних правил оподаткування нестач і псування запасів.
При цьому за правилами пункту 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань (далі - Положення №879), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, встановлення на підприємстві фактів псування продукції та/або спливу термінів її придатності, подальше списання такої вимагає проведення інвентаризації. Така інвентаризація здійснюється станом на день встановлення таких фактів.