Постанова Верховного Суду від 09.03.2019 у справі № 905/600/18
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109620047
Постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109620047
8.12. Так, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 (на яку посилається скаржник), де предметом спору було стягнення коштів, Верховний Суд вказав, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
8.13. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 (на яку посилається скаржник), де предметом касаційного оскарження була постанова апеляційного суду, зокрема в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 70 078, 08 грн. інфляційних втрат за період з 15.12.2018 по 30.01.2019, Верховний Суд дійшов таких висновків:
« 25. На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
26. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
28. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.
29. Положеннями частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною п`ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.
31… Виходячи із принципу свободи договору згідно із статтею 627 ЦК України, сторони спору у пункті 4.2. Договору пов`язали закінчення строку виконання відповідачем-покупцем зобов`язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції із днем реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і цей день не враховується при обчисленні періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції.
Відтак, з урахуванням положень статті 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня після проведення реєстрації податкової накладної позивачем-постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день".
Постанова Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/17751/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/112895466
70. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
71. У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.
72. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.
Постанова Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 420/11860/20
"У постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду ... дійшла висновку, що за змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди, натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і пеня, визначена на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, і є способом компенсації майнових втрат".
Постанова Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 280/6352/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/106988223
"19. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання.
20. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
21. За змістом статей 524, 533- 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
22. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.
23. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та Верховним Судом у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 335/6976/19 та від 16 вересня 2020 року у справі № 335/6979/19.
24. Відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11 та постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі №331/280/15-а, якими відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачці щорічну грошову допомогу на оздоровлення за відповідний рік, відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат на день її виплати.
25. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з нарахування та відповідно виплати допомоги на оздоровлення, у позивачки виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
26. За встановленими у справі обставинами, на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11 та постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі № 331/280/15-а відповідачем позивачу було нараховано та виплачено кошти у сумі 4300,00 грн та 5970,00 грн, відповідно.
27. Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами виникли грошові зобов`язання, оскільки праву позивачки вимагати від відповідача виконання певних дій кореспондує обов`язок відповідача сплатити грошові кошти на користь позивачки, а тому до таких відносин підлягає застосуванню положення статті 625 Цивільного кодексу України.
28. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій помилково виходили із того, що зобов`язання, яке виникло у відповідача перед позивачкою не є грошовим з тих підстав, що у судових рішеннях не визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню.
29. Однак незазначення у судових рішеннях конкретної суми не свідчить про відсутність грошового зобов`язання. У таких категоріях справ (зобов`язання здійснити перерахунок нарахованої пенсії) суд не може визначити розмір грошового зобов`язання та зазначити його у резолютивній частині, оскільки зобов`язує здійснити перерахунок, тобто сума не визначена, проте грошове зобов`язання існує.
30. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про те, що у позивачки не виникло права на застосування наслідків порушення відповідачем свого грошового зобов`язання у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України".