Верховним Судом у Постанові від 17.11.2021, винесеній у справі № 910/22113/17, ретельно проаналізовано низку спірних моментів визначення розміру заборгованості позичальника за простроченим кредитом.
Ключові висновки Верховного Суду щодо порядку визначення розміру заборгованості за простроченим кредитом
- За період до прострочення боржника за кредитом підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит).
- За період після прострочення боржника за кредитом проценти від суми позики (кредиту), встановлені відповідно до умов договору як плата за надану позику (кредит), не нараховуються і не стягуються.
- За період після прострочення боржника за кредитом підлягають стягненню "інфляційні" та річні проценти у розмірі 3 % відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
- Якщо це передбачено кредитним договором, за період прострочення боржника за кредитом також, окрім "інфляційних" та 3% річних, може нараховуватися та стягуватися також і пеня.
- Сума коштів, надмірно сплачених позичальником як проценти за користування кредитом, не зменшує автоматично залишок заборгованості по тілу кредиту та, відповідно, базу для нарахування інфляційних, 3% річних та пені, за умови що:
- договір не містить положень про автоматичне зарахування переплат на погашення тіла кредиту;
- позичальник не звертався до банку (первісного кредитора) з вимогою зарахувати кошти, надмірно сплачені як погашення процентів, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.
Далі - окремі цитати з Постанови ВС від 17.11.2021 у справі № 910/22113/17, у яких викладено вказані висновки.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101179526
Щодо нарахування процентів
20.10. ... проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
20.11. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
20.12. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
21. Зі змісту оскаржуваних у даній справі судових рішень вбачається, що при визначенні розміру відсотків за користування кредитом, судами попередніх інстанцій було враховано вказані висновки Верховного Суду, та обґрунтовано зазначено, що після дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014, банк неправомірно продовжував нарахування відсотків по кредиту в розмірі 10,65% річних, в той час як у спірний період з 01.08.2017 по 26.11.2017 відсотки за користування кредитом підлягали обчисленню на підставі статті 625 ЦК України. За викладеного суди правомірно стягнули з Відповідача 3 % річних за період з 01.08.2017 по 26.11.2017 по тілу кредиту в розмірі 3 182 650, 16 грн.
Щодо нарахування пені
23. Як установлено судами попередніх інстанцій у пункті 5.3. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012) сторонами було передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом "факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
23.1. В свою чергу у пункті у пункті 6.16 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012) сторони встановили, що розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України.
23.2. Разом з тим, згідно з пунктом 3.3 Кредитного договору у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.
24. Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати кредиту за період з 27.11.2016 по 26.11.2017 відповідно до умов Кредитного договору у сумі 84 737 165, 75 грн. Як і у випадку із 3 % річних, перерахунок стягнених сум до компетенції суду касаційної інстанції не належить.
Щодо черговості зарахування коштів
25. АТ "Укрзалізниця" у касаційній скарзі зазначає, що з огляду на неправомірність нарахування кредитором процентів після закінчення визначеного Кредитним договором строку кредитування, проценти, сплачені після 22.12.2014, необхідно було направити на погашення тіла кредиту відповідно до встановленої пунктом 3.5. Кредитного договору черговості, яке є базою для нарахування всіх інших заявлених до стягнення сум заборгованості. У зв`язку з чим, на думку Відповідача, заборгованість по тілу кредиту склала б 8 979 583, 32 доларів США, замість заявлених 12 500 000 доларів США і відповідно, зменшився б розмір 3% річних та пені, нарахованих на основну заборгованість.
26. Але, Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказані доводи Відповідача вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.
27. Із оскаржуваних у даній справі судових рішень убачається, що дослідивши умови Кредитного договору судами було установлено, що такий договір не містить жодних положень про автоматичне здійснення зарахування коштів, сплачених позичальником як проценти за користування кредитом, на погашення тіла кредиту.
27.1. Більше того, порядок черговості погашення позичальником заборгованості визначено пунктом 3.5 Кредитного договору, відповідно до якого банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно із встановленою черговістю. З підписанням договору, у відповідності з чинним законодавством України банку надано право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором.
...
27.5. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позичальник звертався до банку (первісного кредитора) з вимогою зарахувати кошти, сплачені як погашення процентів, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту. Також матеріали справи не містять доказів, що банк самостійно здійснив зарахування коштів, сплачених як погашення процентів за користування кредитом, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.